“Народжені цифровими”: огляд книги Джона Пелфрі та Урса Гассера

Safer Internet Day Безпека в Інтернеті Головне діти онлайн День безпечного Інтернету

   Американські дослідники Джон Пелфрі, Урс Гассер в своїй книзі „Народжені цифровими” (Born digital) [2] називають дітей, що народилися після 1980 року, „дітьми цифрової ери”, або „цифровими аборигенами”. Враховуючи п’ятнадцять років різниці між показниками охоплення Інтернетом населення США (43,1% населення користувачі Інтернету у 2000 році, 88,5% – у 2016 році) [1] та України (0,4% населення користувачі Інтернету у 2000 році, 44.5% – у 2016 році) [3], саме сучасних українських дітей вже можна називати „дітьми цифрової ери”. Це робить книгу актуальною для педагогів нової української школи в контексті формування інформаційно-цифрової компетентності, яка в тому числі передбачає навички безпеки в Інтернеті та кібербезпеки.

      Важливою думкою авторів, яку ми маємо навчитися розуміти у сучасній роботі з дітьми та молоддю в Україні, на наш погляд є така:

„У всіх головних аспектах життя дітей цифрової ери (соціальна взаємодія, дружба, громадська діяльність) присутні цифрові технології як посередник. І вони ніколи не знали іншого способу життя”. [2, 2].

Звісно, сьогодні, в цифрову еру, бути педагогами та батьками складніше, ніж будь-коли раніше. Це пов’язано з тим, що батьки та педагоги не мають такого досвіду користування Інтернетом та цифровими пристроями, як сучасні діти. Вони ще з того покоління, коли листи писали на папері, а не у месенджерах, шукали інформацію в друкованих енциклопедіях, а не у пошукових системах та ін. Саме тому, аналіз діяльності в Інтернеті, запропонований американськими авторами у книзі у 2008 році, надає нам можливість для більшого розуміння всіх можливостей та загроз, пов’язаних із використанням Інтернету.

 У своїй книзі автори розглядають широкий спектр питань – від морально-етичних до конкретних практичних проблем, що виникають у представників цифрового покоління. Автори зазначають, що „діти цифрової ери” проводять більшу частину свого життя у мережі Інтернет і не роблять різниці між „життям в мережі” і „життям поза нею”.

Автори вважають, що представники нового цифрового покоління абсолютно праві в тому, що не сприймають свою ідентичність в цифровому і в реальному просторі як щось відокремлене, і вважають, що їхня ідентичність представлена відразу в декількох просторах [2, 36].

Пелфрі та Гассер зазначають, що в Інтернеті соціальна ідентичність людини може формуватися сторонніми особами, які доповнюють цю ідентичність набагато більшою кількістю різних елементів, ніж це було можливо в соціальному середовищі в минулому. Наприклад, частиною ідентичності молодої дівчини можуть стати такі елементи даних, як відео, фотографії або повідомлення в блогах, розміщені в мережі її подругою, з тегами, де вказано її ім’я. Крім того, джерелом даних, що доповнюють її ідентичність, можуть бути і треті особи [2, 20-21].

 Розглядаючи питання управління цифровим досьє автори наголошують, що „більшості юнаків і дівчат важко приймати розумні, раціональні рішення з приводу управління інформацією про себе, – і практично неможливо приймати такі рішення, якщо ніхто з оточуючих не допомагає їм у цьому. Цей аспект проблеми не можна залишати без уваги” [2, 63].

Автори книги кажуть, що цифрові аборигени, як і представники старшого покоління не завжди можуть розуміти та усвідомлювати, що кампанії та урядові установи зберігають і постійно поповнюють обсяги інформації про людину [2, 100-103]. На важливій ролі батьків та вчителів у навчанні формуванню цифрової ідентичності акцентують уваги автори книги та зазначають що вони мають „…пояснити дітям та учням, що таке конфіденційність, і навчити їх захищати свою цифрову ідентичність” [2, 71].

 Особливо близьким нам є вираз авторів книги [2, 45]:  „Нас захоплює зручність пошукових систем, але колись ми можемо пошкодувати про те, що пожертвували можливістю контролю над персональною інформацією на догоду цій зручності”. 

На наш погляд, цей вираз американських дослідників у 2008 році є надзвичайно актуальним для сучасних користувачів Інтернету в Україні у 2017 році.

 Саме сьогодні в Україні завдяки розвитку цифрових технології та поширенню Інтернету ми можемо спостерігати таке явище як фотографування і миттєве розміщення фотографій дітей в Інтернеті про яке автори книги пишуть так: „Свій внесок у збільшення обсягів інформації, яка збирається про новонароджену дитину, вносять не тільки установи, лікарні та урядові організації. Сприяють цьому процесу і члени сім’ї дитини, що впали в ейфорію з приводу її народження і бажають поділитися цією новиною з друзями. Багато сімей починають поповнювати цифрове досьє дитини відразу ж після того, як забирають його додому з лікарні, де вона народилась” [2, 43].

Аналізуючи загрози, що можуть нашкодити дитині під час користування Інтернетом, слушною ми знаходимо думку авторів про те, що „з одного боку, онлайнова ідентичність мешканця кіберпростору багата, цікава, і сформувати її досить легко, з іншого – ця ідентичність вразлива та нею легко  маніпулювати та фальсифікувати” [2, 32].

Автори зазначають, що цифрове покоління стикається з двома типами загроз пов’язаних з безпекою , як в кіберпросторі, так і в реальному світі. По-перше, це психологічний збиток, який можуть нанести зображення, які негативно впливають, або отриманий в Інтернеті негативний досвід. Все ті ж небезпеки, але з новими іменами: кібербулінг (цькування в Інтернеті), кіберсталкінг (переслідування в Інтернеті ) і т. п. Злочинці використовують Інтернет як інструмент для здійснення протиправних дій. Це і фізичний збиток який може бути нанесений в реальному світі тими, хто знаходить свою жертву через Інтернет. Одна із загроз, з якими стикаються в Інтернеті діти (особливо це стосується малюків), підкреслюють автори, – це психологічна травма від того, що вони ще не готові сприйняти. Автори зазначають що педагоги мають адресувати свою роботу щодо безпеки в обох контекстах: онлайн та офлайн [2, 103].

Булінг, будь то на шкільному дворі або в Інтернеті, як наголошують автори, став предметом особливого занепокоєння батьків і вчителів, оскільки він може завдати дуже великої шкоди жертві. У підлітків ще немає досвіду соціального спілкування, вони можуть не усвідомлювати всю серйозність своїх дій, особливо в онлайновому середовищі, де неможливо спостерігати за жестами або мімікою інших людей. Анонімність користувачів ще більше посилює проблему: якщо підліток не бачить реакції людини, з якою спілкується, швидше за все він буде поводитись набагато більш зухвало і грубо, ніж хуліган зі шкільного двору і навряд чи стане стримуватися [2, 92].

Наступним явищем, яке розглядають автори книги, є якість інформації у мережі Інтернет. Як і у випадку інших складних проблем, що розглядаються в даній книзі, на думку авторів багато дійових осіб (батьки, вчителі, наставники, компанії і законодавчі органи) повинні разом працювати над вирішенням питання якості інформацій в Інтернеті. Соціальним нормам, як в даному контексті, так і в будь-якому іншому, автори віддають найважливішу роль у вирішенні проблем забезпечення якості цифрової інформації, підкреслюючи, що у деяких випадках соціальні норми дуже ефективні; вони навіть переважують правові [2, 198-199]. Закон як інструмент вирішення проблеми якості інформації на думку авторів повинен застосовуватися в саму останню чергу.

На момент написання книги автори вбачають у навчанні і вихованні найкращий спосіб допомогти цифровому поколінню впоратися з проблемою якості інформації. „Ефективні інструменти, надійні бренди та широкий спектр навичок мають з’явитися для того, щоб допомогти людям плавати річками і океаном інформації”, – зазначають американські дослідники [2, 208].

Цікава теза авторів про довіру до інформації в Інтернеті: „За допомогою навчання ми повинні прищепити своїм дітям здоровий скептицизм стосовно будь-якої інформації: розміщеної в мережі, що надходить на екрани телевізорів чи поширюється будь-якими іншим каналам комунікації. Дітям цифрової ери, як і нам, необхідно розвивати навички, які допоможуть їм аналізувати інформацію перш, ніж довіряти їй” [2, 181].

Інформаційному перевантаженню, пов’язаному з використання Інтернету, автори книги приділяють особливу увагу та пов’язують його із залежністю від використання як самого Інтернету, так і окремих його інструментів та ресурсів (чати, відеоблоги тощо) [2, 186-190]. Значну роль у запобіганні інформаційному перевантаженню дітей автори надають батькам, які можуть дотримуватись правила вимикати на час вечері всіх електронних пристроїв, зокрема мобільних телефонів або обмежити час перебування дітей в Інтернеті вечорами або перенести комп’ютери з дитячих спалень в загальну кімнату. Автори підкреслюють, що батьки повинні бути своїм дітям добрим прикладом [2, 206]. Роль педагогів у навчанні цих навичкам дітей, на думку авторів, є теж велика. Їх задача – підвищити обізнаність про інформаційне перевантаження на базовому рівні як серед дітей, так і серед їх батьків. Зокрема, вчителі можуть роз’яснити батькам суть цієї проблеми і запропонувати їм способи її вирішення, які можна було б застосовувати вдома. Також стратегії подолання інформаційного перевантаження автори книги пов’язують зі стратегіями тайм-менеджменту [2, 206].

Наступним негативним явищем під час користування Інтернетом автори називають піратство. В час написання книги, як зазначають автори, переважна більшість дітей цифрової ери регулярно порушують закон про захист авторських прав. На наш погляд така ситуація може прослідковуватись і у 2017 році в Україні, коли частина користувачів Інтернету не платять за музику/фільми, які слухають та дивляться.

Ця книга американських дослідників Дж. Пелфрі та У. Гассер „Народжені цифровими” (Born digital) може стати актуальної для розробки програм з формування безпечної поведінки в Інтернеті в українських реаліях та може стати корисним ресурсом для вчителя нової української школи у розумінні „дітей цифрової ери”.

Фото обкладинки: https://www.amazon.com/Born-Digital-Understanding-Generation-Natives/dp/0465005152

Література:

  1. Internet Users in the U.S.A. (2016) [Електронний Ресурс]. – Режим доступу : http://www.internetlivestats.com/internet-users/us/. 2. Palfrey J., Gasser U. Born Digital: Understanding the First Generation of Digital Natives / John Palfrey, Urs Gasser, 2008 – 288 p. 3. Ukraine. Internet Usage and Marketing Report [Електронний Ресурс]. – Режим доступу : http://www.internetworldstats.com/euro/ua.htm

Джерело: Черних О.О. Соціалізація особистості в умовах цифрової ери: зарубіжний досвід. Педагогічна наука в Україні за роки незалежності: здобутки, прорахунки, перспективи : матеріали Всеукраїнської (з міжнародною участю) наукво-практичної конференції (15-16 листопада 2017 року, Херсон). – Херсон : Видавничий дім «Гельветика», 2017 – 280 с. – С.62-64